Пам'ятник «Хлопцям з вулиці Пала»

Ференц Молнар (1878–1952) був одним із найвідоміших угорських драматургів, журналістів та романістів XX століття, який здобув світову славу. Народився у буржуазній родині в Будапешті, вивчав право, але швидко звернувся до журналістики та літератури. Його твори вирізняються гострою соціальною критикою, точним зображенням життя міської буржуазії, майстерними діалогами та тонким гумором. Найвідоміша його п'єса, «Ліліом», мала великий успіх за кордоном і стала основою для мюзиклу «Карусель», поставленого на Бродвеї. Під час Першої світової війни працював військовим кореспондентом, а наприкінці 1930-х років емігрував до США, рятуючись від фашизму, і помер у Нью-Йорку.

Роман, опублікований у 1907 році, розгортається на межі століть у будапештському районі Йожефварош і розповідає про боротьбу за територію між двома дитячими угрупованнями — «хлопцями з вулиці Пала» та «червоногвардійцями». Предмет суперечки — «ґрунд», порожня ділянка землі біля пилорами, яка для хлопців з вулиці Пала символізує свободу і місце для ігор, а для червоногвардійців — поле для гри у м'яч. Головний герой історії — Ерне Немечек, єдиний рядовий серед хлопців з вулиці Пала, маленький, світловолосий і хворобливий хлопчик, якого часто недооцінюють, але який демонструє найбільшу мужність і вірність.

Сюжет розвивається через тактичні маневри між двома групами, таємні розвідувальні місії на базу червоногвардійців (Ботанічний сад), зради і, зрештою, відкриту битву. Під час місій Немечек неодноразово змушений занурюватися у холодну воду, через що він захворює на важку пневмонію. У день вирішальної битви, піднявшись із ліжка, він повертається на ґрунд і останніми силами збиває з ніг ватажка червоногвардійців, Фері Атса, тим самим вирішуючи результат війни. Незабаром після цього Немечек помирає, а переможці — хлопці з вулиці Пала — дізнаються від інженера, що ґрунд буде забудовано, і на його місці зведуть великий житловий будинок, тож жертва хлопців виявляється марною. Твір є універсальним символом дружби, самопожертви, патріотизму та неминучого, часто болісного процесу дорослішання.

Скульптури розташовані перед стіною будівлі початкової школи Пратер, безпосередньо на рівні вулиці, без постаменту. Композиція складається з п'яти фігур: троє менших хлопців (серед них Ерне Немечек) грають на землі у скляні кульки, тоді як двоє старших братів, червоногвардійці Пастори, загрозливо нависають над ними, щоб відібрати їхні іграшки. З архітектурного фону, створеного зі стіни школи, штучно стікає вода, що нагадує атмосферу водостоків у будапештських багатоквартирних будинках.

- Редакційний матеріал -