Східний вокзал

У другій половині XIX століття існуючі вокзали Пешта вже не могли впоратися зі стрімким зростанням пасажирських і вантажних перевезень. Тому Угорські королівські державні залізниці (MÁV) вирішили побудувати новий центральний вокзал.

• Проєктування та будівництво: Будівництво розпочалося у 1881 році на тодішньому кінці вулиці Керепеші. Проєкти розробили архітектор Дьюла Рохліц та інженер-мостобудівник Янош Фекетехазі.

• Відкриття: Вокзал відкрили для пасажирів 16 серпня 1884 року під назвою Центральний вокзал. На той час він вважався одним із найсучасніших залізничних терміналів Європи, обладнаним електричним освітленням і сучасними механічними стрілочними пристроями.

• Зміна назви: Свою нинішню назву — Східний вокзал — він отримав у 1892 році, що відображало як його географічне розташування, так і залізничні маршрути, які звідси вирушали до Трансільванії та Балкан.

• Реконструкція: Під час Другої світової війни будівля зазнала значних пошкоджень, але була відновлена. Під час останніх масштабних реконструкцій повністю оновили підземний рівень, створили сучасний центр для пасажирів і забезпечили безбар'єрний доступ до платформ.

Архітектура Східного вокзалу є одним із найкращих прикладів історизму, зокрема еклектики та неоренесансу, в Угорщині. Велична зовнішність будівлі свідомо демонструвала силу держави та залізничної компанії.

Найвражаючою частиною вокзалу є величезний зал із залізною конструкцією, що накриває колії, спроєктований Яношем Фекетехазі.

• Розміри конструкції: Довжина залу становить 144 метри, ширина — 42 метри, а висота сягає 25,5 метра. На момент будівництва це була найбільша конструкція з таким прольотом в країні.

• Світло і простір: Завдяки великим скляним поверхням зал наповнений природним світлом, що у XIX столітті символізувало модерність і технічний тріумф.

Головний фасад, що виходить на площу Бароша, заввишки 43 метри, нагадує тріумфальну арку, яка вітає гостей, що прибувають до міста.

• Скульптурне оздоблення: На вершині фасаду, над великим напівкруглим вікном, розташована алегорична скульптурна група, що символізує парову енергію та транспорт (робота Дьюли Безереді). У нішах біля входу стоять повнофігурні статуї двох всесвітньо відомих піонерів залізничної справи та парових машин — Джорджа Стівенсона та Джеймса Ватта.

У північному крилі вокзалу розташований колишній касовий зал, який сьогодні є одним із найкрасивіших прихованих інтер'єрів столиці. Зал прикрашений монументальними фресками двох найвідоміших угорських художників епохи — Кароя Лоца та Мора Тана, які зображують алегорії транспорту, зв'язку та мистецтв.

Східний вокзал — це не лише архітектурна пам'ятка, а й центральний елемент сталого та екологічного подорожування (Slow Travel) в Угорщині. Завдяки електрифікації залізничних ліній і сучасним поїздам вокзал забезпечує пряме, низьковуглецеве сполучення з великими містами Центральної та Західної Європи (Відень, Мюнхен, Цюрих, Прага, Берлін).

• Екологічний доступ: Вокзал можна легко дістатися з центру Будапешта без використання автомобіля за лічені хвилини. Він є прямою пересадковою точкою для ліній метро М2 і М4, трамвайних маршрутів 4 і 6, а також численних тролейбусних і автобусних маршрутів.

• Інформація для відвідувачів: Будівля вокзалу та пасажирський центр повністю доступні для людей з обмеженими можливостями. Зал Лоца та головний зал можна відвідати безкоштовно, що робить їх чудовою відправною точкою для сталих архітектурних прогулянок Будапештом.

Перед головним входом вокзалу, в центрі площі Бароша, стоїть монументальна бронзова статуя Габора Бароша (1848–1892), яка є невід'ємною частиною ансамблю залізничного палацу. Барош, якого сучасники називали «залізним міністром» за його виняткову працездатність і невблаганні реформи, модернізував усю національну інфраструктуру як міністр громадських робіт і транспорту: націоналізував залізниці, запровадив зональний тариф, побудував порт у Фіуме та регулював Залізні ворота. Уже в рік його смерті, 1892 року, колишній Центральний вокзал був перейменований на Східний вокзал на його честь.

Створений скульптором Анталом Сечі та архітектором Еде Маєром, пам'ятник був урочисто відкритий у 1898 році. Класичний, історичний монумент зображує політика в повний зріст у міністерському парадному одязі, з його знаменитими документами про розвиток залізниць у правій руці. Бічні фігури на постаменті символізують залізничних робітників і геніальність інженерів. Хоча під час будівництва метро та реконструкцій площі статую кілька разів переміщували, після останнього благоустрою вона знову займає гідне місце перед головним фасадом, вітаючи подорожуючих сталими залізничними маршрутами.

- Редакційний матеріал -