Замок Угрон

Попередник замку згадується вже в середині XV століття, коли ця територія була власністю знатного роду Гереб. З маєтку до XVII століття перетворився на кам'яний, схожий на фортецю замок, який перебудував у 1625 році Андраш Гереб, капітан охорони Габора Бетлена. Після цього будівля перейшла у власність Габора Бетлена, Дьордя I Ракоці, а згодом родин Гусар, Торма, Немеш і Міко, поки у 1866 році її не придбала родина Угрон.

Сучасного вигляду будівля набула близько 1817 року, коли Міклош Міко перебудував її в бароковому стилі. Протягом століть замок був одним із репрезентативних місць сейкельського шляхетного способу життя: він одночасно служив для проживання, господарювання та суспільного життя. Наприкінці XIX століття Золтан Угрон, депутат парламенту, разом зі своєю родиною організував тут зразкове господарство, утримували кінний завод, винокурню, овочеві плантації, а садівника з Фіатфалви навіть нагородили національною премією.

У внутрішніх приміщеннях замку й сьогодні можна побачити оригінальні архітектурні рішення, зазначені в інвентарі 1805 року: кімнати з хрестовими склепіннями, ліпнину, напис 1714 року на склепінні дворової каплиці. Незважаючи на багатовікову історію, замок завжди характеризувався ощадливим, простим, трудовим життям, а не показною розкішшю. У центрі маєтку були праця та самозабезпечення, що підтверджують збережені до сьогодні господарські будівлі та сади.

У комуністичний період замок було націоналізовано, а потім довгий час він стояв покинутий і занепадав. Після 2010 року Ева Угрон і Міклош Мароті розпочали його відновлення, а в 2021–2024 роках було здійснено повну реставрацію. Завдяки цьому сьогодні будівля слугує місцем для проведення заходів і є історичною пам'яткою, відкритою для відвідувачів. Гості можуть дізнатися про багатовікову історію замку, прогулятися парком, створеним за зразком ренесансного саду, оглянути відреставровану каплицю і історичний винний льох.

Замок Угрон у Фіатфалві – це не просто будівля, а живий свідок того, як у горах Секейського краю писалася історія шляхетства, і як із минулого можна створювати цінності для сьогодення.

- редакційний матеріал -